Лесик Панасюк «Особиста Африка» (вибрана поезія)

0
Лесик Панасюк — поет, перекладач і дизайнер. Народився 1991 року в м. Житомирі. Автор книг «Камінь дощу» (ГО «Форум видавців», 2013), «Справжнє яблуко» («Смолоскип», 2014) та «Крики рук» (kntxt, 2018). Перекладає сучасну літературу з білоруської, російської та польської мов. Співперекладач поетичної збірки Дмитра Кузьміна «Ковдри не передбачені» («КРОК», 2018). Готуються до друку перекладні книги Артема Верле «Як пробачити сніг» та Вальжини Морт «Епідемія тороянд». Лауреат низки поетичних конкурсів: Літературний конкурс видавництва «Смолоскип» (2013, 2014), Молода республіка поетів (2013) тощо. Учасник багатьох фестивалів та мистецьких акцій в Україні та за кордоном. Вірші перекладені російською, польською, німецькою, французькою та англійською мовами, друкувалися в українській та закордонній періодиці.

Читайте также: Хельга Ольшванг «Окна для чтения» (избранные стихотворения)


ОСОБИСТА АФРИКА

вибрана поезія

СТАВАТИ ЛЮДИНОЮ

Що там за дитячий дурдом за вікном
наче молодий хорист що не впевнений у власному голосі
імітує усі інструменти водночас

Щоранку повільно ставати людиною
кістки обростають м’ясом
нігті вростають у пальці
вени й артерії дістаються до серця

Коли розкручують діти карусель ранку щосили
коли достигають овочі бетономішалок на полях будівництва
коли рухомий метроном старого велосипеда нагадує про ритм
коли весь світ складається з математичних рівнянь
і треба тільки правильно проставити знаки

Але будь-яка пісня закінчується
врешті світу відрубано голову
але він ще носиться туди-сюди у барвистому пір’ї і крові
з літаючою головою на пурпурових ниточках
не живий і не мертвий
яке строкате видовище

Ще би трошки залишитись
ще би трошки продовжити гру

І дитина верещить
будь ласка ну будь ласка будь ласка

ПОРОЖНІЙ ФУТЛЯР

Навіть космонавти помирають
і їхні душі прибиває до землі наче тіла п’яниць

Тепер не піднятись у космос
а лежати всередині футляра від контрабаса
котрий чорною дірою затягує в себе концертні зали із пустками вільних місць

Музика викорчувана із тіла ночі
вирвана ніби кістка
яка виблискує вією біля ока собачої буди

Але сьогодні не почуєш гарчання
яке б вишукувало на спині найменшу струну
музику вкрадено
кроки солдатів збиваються з ритму
вулики церков сьогодні без бджіл
цвіркуни мовчать
співаки застуджені
тільки десь за склом ілюмінатора пролітає самотній контрабас

З БУДЬ-ЯКОГО МІСЦЯ

На краю натовпу між ялин світла і пилу
на кордоні спогадів прорізаючи ранковий туман понад водоймами
під звуки медичних ампул і шиферу які розриваються охоплені вогнем
як раптово можна зникнути з будь-якого місця

Губишся в порах року в датах і погодних умовах
намагаєшся лисом на ліжку впіймати тепло під ковдрами снігу
намагаєшся мишею на ліжку втекти від лисиці холоду
подорожі на місці та перевтілення у самого себе

Як відповісти коли в тебе запитують де ти
у що вдягнутись коли треба на вулицю

Слизькі сходи пам’яті видовбані в землі потроху розмиваються
повінь уже з’єднує два озера
і пліт зі зрубаних на цвинтарі сосен сам перепливає з першого в друге
як сліпий що знає куди йти коли відчиняються двері

ОСОБИСТА АФРИКА

І

Прокинутися від страху
що ніхто не прийде
з олією поту на шкірі
ще живою рибою на пательні ліжка

Світлофори плавляться на сонці
наче морозиво з трьома кольоровими кульками тіла
залишаючи без правил дорожнього руху
кожен тепер порушник і самогубець

Яка раптова спека
ніхто не був готовий

Новини із заздрістю слідкують за голими жінками
що розгулюють містом наче щойно зійшли зі світлофорів
цариці яким дорогу встеляють шкурами зебр

Спека така що хочеться спати
спека така що не можна заснути

Хто ти що досі чекаєш на світло
з незламною вірою в зеленого бога
що у подобі жінки переведе тебе на інший бік

ІІ

Мерехтіння спеки наче прозора жирафа
з високою шиєю ртутного стовпчика
особиста африка

Очищені рибини босих ніг
б’ються об розпечений асфальт
з десяток лусочок вціліло
виблискують на сонці наче нігті
яка халтурна робота

Вкривайтесь новою лускою
тепер ви риба міста

Водорості тканин
печери пластику і заліза
корали скла і бетону

Блукати містом наче шаман
який не зміг викликати дощ

Вигнанець і жирафа
яка з’їдає листя усіх тіней

МУЗИКА ПІД ЗЕМЛЕЮ

І

Тонкі сухожилля на шиї скрипки досі тримаються
скрипка досі жива
і тут у переході між станціями наспівує мелодію під лезом ножа
кепкуючи над молодою студенткою музичного училища

Вбити мене не зможеш
я не помру від твоєї руки

Коли ж вона навчиться витримувати паузи
запитує жінка яка впізнала мелодію

Залиш їй на це іще кілька років
кидає хтось ґудзик відповіді
на рухому частину балюстради

ІІ

Пісня слиною витікала з його рота
привертаючи погляди пасажирів
але він тієї пісні не знав а приспів і той місцями мугикав

Я мов та ріка що стане морем

Потім кілька секунд намагався згадати як сюди потрапив
чухаючи поголене підборіддя
і знову заводив

Відпусти мене я стану морем

І так без упину неначе мантру

Але у вагон зайшли патлаті хлопці
з гітарами і не менш патлатими дівчатами
заховали чоловіка у волоссі
розчинили його пісню у своїх голосах

ІІІ

Вкрасти блискучу ноту з кишені віолончеліста
було так по-дурному

Що з нею робити
в око мішені не вцілиш
речення не закінчиш

В усьому зізнаєшся
а ніхто тобі не вірить

Кажуть що ніхто цієї ноти не грає

Кладеш її на дно капелюха
як темну монетку яку не занести в обмінник
і вибігаєш назовні

Тебе зустрічають сяючі отвори дорожніх вогнів
і тужлива музика десь позаду
після якої усе стає зрозумілим

МОЛИТВА ДОРОЗІ

Старі велосипеди вперто приносять палки в колесах своїм господарям
наче ще новенькі й тільки зійшли з конвеєра
усе тягнуть до рота часто ламають собі зуби та щелепи
ранять свої чорні наче резина губи які стікають кров’ю повітря

Розказують занадто довгі історії
що вже й самі не пам’ятають про що хотіли розказати і до чого привести
моляться дорогам і без перестанку цілують асфальт наче довжелезну ікону
в бажанні зупинки просять і просять не в змозі зупинитися

ТУРБІНИ ГІДРОЕЛЕКТРОСТАНЦІЙ

Верхівки дерев стирчать із води
наче відкриті переломи річки

Затоплені міста і села
маленькі батьківщини до яких неможливо повернутись
як же пощастило тим хто помер раніше

Турбіни гідроелектростанцій перетворюють старі карти
перетворюють дошки пошани
перетворюють дитячі спогади
перетворюють імена родичів
і все на електроенергію

Кожен день тепер поминальний
достатньо тільки ввімкнути світло коли повертаєшся з роботи

Темрява трохи вагається перед тим як піти

МАЛЕНЬКА ДОЛОНЯ

І

Дитинство це перша зустріч із кропивою
як перша зустріч із африкою

Височенні тропічні ліси
у які ти біжиш із розкритим швейцарським ножиком тіла
щоб дізнатись як застібаються блискавки крокодилових пащ
щоб знову скрутитись у маленьке червоне руків’я

Там почалось і там закінчилось

ІІ

Вдавати що ти картопля
ховатись в мішок
дивитись на світ крізь дірочку
доки тебе несуть із городу в погріб

А вкінці вистрибнути несподівано з мішка
зовсім маленьким хлопчиком

ІІІ

Мама зберігає твоє дитяче волосся
як відрізок часу

Можна пам’ятати тебе до і після

IV

Знаєш чому померла твоя прабабуся
твоя прабабуся з порожньою лікарняною карткою

Приїхала на тебе подивитись
приїхала потримати на руках

Тепер і ти хочеш на неї подивитись
шукаєш у старому фотоальбомі
але знаходиш знімки з відкритими трунами і людьми що плачуть
і жодного знайомого жодного родича

Стільки очей
згадати які не можеш навіть з фотоальбомом у руках

V

Пам’ятати батька як тенісного м’ячика
у якого з усіх боків тільки потилиця

Закотився десь у сусідньому дворі

VI

Вчитися забивати цвяхи
у кожного своє місце
своя висота
наче відновлювати старі мелодії
ноти з яких витрушені й закинуті в іржаві бляшанки

Забивати і бити себе по пальцях
не стримувати сльози та продовжувати
доки всі цвяхи не закінчаться

Якщо потрібно буде щось полагодити
то виривай по ноті з пісні
доки остаточно не забудеться

VII

Дитинство це падати в сніг
це падати в сніг падати в сніг
це падати

Падати в сніг це падати в сніг
це падати падати падати
падати в сніг
падати падати в сніг

У сніг
падати падати падати

VIII

Коли починається дитинство
і коли закінчується

Долоня така маленька

  • На титульній фотографії: Лесик Панасюк / автор фото: Олександр Хоменко
video

tags
Поделиться:

Оставить сообщение