Андрій Голоско «не роблячи нічого»

0
Андрій Голоско
народився — 1991
місце проживання — Варшава

Читайте також: Олег Богун «тут починається вірш»


не роблячи нічого


*

зрівняні в облозі
рудименти берегів
як невідомі
продовження послань

перед заглибиною

залізний ланцюг
що надовго йде на дно

*

створення
імені
як розвиднення
вікон
кімнати
в яку
ніколи не
потрапляло
світло

*

нестеменність цифр
чи можливе потворне
осягнення

початку

в якому
невідклично відбувається
втихомирення

*

пережито
переконання
в дещицях
підлоги
обличчя
до якого не
повернутись
я чую голос
з вулиці
що безслідно
зникає

*

на вершинах знаки
величезне каміння мох і вода
і жодних людей
якщо дивитися довго
поки не заболить
спроможність пояснити
складність життя почне
повільно бовваніти

це ж смішно
постійно наважуватись
але й радісно

ніби переживання миті
коли вдалось
роздивитися вогонь
з усіх сторін

*

серед безмір’я згасань
наближення світанку

і спокій
як в людини наодинці
з твариною

ніхто не наважиться

*

навпроти над парканом
верх чоловіка важко
рухається вперед

шкіра і кістки без імені

по втупленому погляді помітно
вантаж в обох його руках
який нікому віддати

здається таємниця що з
дитинства заповнювала його
ось-ось проступить назовні

щоб блиснути чимось темним
на кшталт моря

*

навіть в найспокійніші часи
вихід в магазин
крізь раптове осоння
викриває в тобі в’язня
чиє життя
подібно до бігу
на великому пустирі
розгромадженого піску
з разючим
прагненням
говорити і замовкнути

*

засніжене відлюддя свеаланду
машина пересуває моє тіло
автострадою

наче раптово
зі спогляданням
прагнення виходу

відчуваю як північ проходить
крізь мене
це камінь у зародку

я можу помилятися

*

явлений
посторонок втечі

сонце
трясеться як обличчя
при падінні

не роблю нічого


  • На титульному фото: Андрій Голоско (з особистого архіву автора)
tags
Поделиться:

Оставить сообщение